Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року розірвано договір оренди нерухомого майна (нежитлові приміщення загальною площею 262,4 кв. м.), що належить до комунальної власності територіальної громади (справа №904/8392/15).

У вказаній справі з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю звернувся департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, між якими у грудні 2013 року і був укладений зазначений вище договір.

При з’ясуванні обставин справи судом встановлено, що в порушення умов спірного договору та вимог чинного законодавства відповідач свої зобов’язання в частині своєчасного перерахування до місцевого бюджету орендної плати за користування об’єктом оренди не виконав.

Крім цього, згідно умов договору відповідач повинен був застрахувати об’єкт оренди та укласти договір на сплату експлуатаційних витрат та витрат по сплаті податку на землю.

Між тим, зазначені зобов’язання відповідачем не виконані.

Враховуючи викладене, господарський суд Дніпропетровської області задовольнив позовні вимоги та розірвав договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, укладений між департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю.  

Також, господарський суд Дніпропетровської області своїм рішенням від 20 жовтня 2015 року по справі №904/7946/15 розірвав договір оренди нежитлового приміщення та зобов’язав приватне підприємство (Особа_1) повернути нежитлове приміщення загальною площею 297,4 кв. м. шляхом укладення акту прийому-передачі з комунальним підприємством (Особа_2).

У даній справі з позовом до приватного підприємства (Особа_1) звернулось управління комунальної власності  міста виконкому Криворізької міської ради.

 Оскільки відповідач не виконував свої зобов’язання з оплати орендної плати за користування нерухомим майном, що є порушенням умов договору та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. 

Рішення у вказаних справах набрали законної сили у відповідності з положеннями Господарського процесуального кодексу України та не оскаржувались в апеляційному і касаційному порядках.