З нагоди 93-ої річниці створення арбітражно-судової системи в Україні

 Господарські суди – невід’ємна складова розвитку правової держави

Кожен з нас в повсякденному житті постійно зіштовхується з різноманітними формами господарських відносин, таких як укладення різного роду договорів, представництво чиїхось інтересів, набуття чи втрата права власності тощо.

Всі ці та інші відносини, пов’язані з організацією та здійсненням господарської діяльності, регулюються господарським законодавством України. І саме спори між учасниками таких відносин покликані врегульовувати господарські суди України.

Необхідність існування господарських судів була усвідомлена ще в ХІХ столітті, про що свідчить створений  у 1807 році в м. Одесі перший комерційний суд на території України. Згодом такі суди було створено у Феодосії (1819) та в Ізмаїлі (1832).  

Арбітражно-судова система української держави за радянських часів починає свій відлік 21 листопада 1922 року, коли Радою народних комісарів УРСР прийнято Постанову, якою затверджено Положення про порядок вирішення майнових спорів між державними установами та підприємствами.

Вказаним Положенням були створені арбітражні комісії, а саме, Вищу арбітражну комісію при Українській економічній раді та арбітражні комісії на місцях при губернських економічних радах, які діяли з 1922 по 1931 рік та були наділені судовими функціями.

Економічні умови того часу (недотримання господарських розрахунків, недостатній розвиток системи договірних відносин, неналежна увага до договірної дисципліни) вплинули на обсяг повноважень арбітражних комісій.

Так, вони мали право застосовувати відстрочку або розстрочку виконання зобов’язань, замінювати предмет виконання, визначати грошовий еквівалент, у деяких випадках повністю або частково звільняти боржника від виконання зобов’язань. 

У своїй діяльності комісії керувалися нормами цивільно-процесуальних кодексів союзних республік, проте з відмінностями, що обумовлювалися особливостями підвідомчих їм справ. Рішення місцевих арбітражних комісій могли бути оскаржені до Вищої арбітражної комісії при Українській економічній раді.

З метою запровадження швидкого і оперативного розгляду справ при суворому державному контролі за дотриманням планової і договірної дисципліни, 03 травня 1931 року Постановою Центрального Виконавчого Комітету і Радою народних комісарів СРСР затверджується Положення про Державні арбітражі, відповідно до якого арбітраж набув статусу особливого, принципово нового органу, діяльність якого спрямовувалась на захист прав та інтересів господарюючих суб’єктів. 

05 червня 1931 року Постановою Всеукраїнського ЦВК та РНК УРСР затверджується Положення про Державний арбітраж УРСР, на виконання якого створено Держарбітраж при РНК УРСР та міжрайонні органи Держарбітражу в містах Харкові, Києві, Одесі, Дніпропетровську та Сталіно (Донецьку).

Проте, вже в 1932 році міжрайонні органи Держарбітражу було ліквідовано та утворено Держарбітражі при обласних виконавчих комітетах УРСР.

У 1934 році до компетенції Державного арбітражу були віднесені спори, що виникають при укладанні договорів.

Після затвердження Положення про Державний арбітраж при Раді Міністрів СРСР 17 серпня 1960 року органи Держарбітражу утворили єдину систему в масштабах країни.

Рада Міністрів СРСР 17 січня 1974 року прийняла Постанову «Про подальше удосконалення організації і діяльності органів державного арбітражу», відповідно до якої вводився в дію централізований нагляд за законністю прийнятих рішень, що забезпечувало єдність практики вирішення господарських спорів, оскільки вищі органи отримали право переглядати рішення нижчих інстанцій.

Після прийняття Конституції СРСР 1977 року арбітраж був визнаний конституційним органом, організація та порядок діяльності якого були визначені Законом 1979 року «Про державний арбітраж».

Історія сучасного українського арбітражу почалася зі становленням у 1991 році незалежності України та переходом від планової до ринкової економіки.

Подія, що сталася 04 червня 1991 року стала відправною точкою в розбудові системи господарських судів. Саме в цей день Верховна Рада України прийняла Закон «Про арбітражний суд». А вже 6 листопада того ж року був прийнятий Арбітражно-процесуальний кодекс України.

Створення господарських судів, які з 1991 по 2001 рік називались арбітражними, стало значним кроком, продиктованим вимогами часу: економічні перетворення, формування ринкової економіки вимагали кардинального реформування органів арбітражу. Для вирішення конфліктів між господарюючими суб’єктами потрібен був орган, незалежний від законодавчої та виконавчої влади.   

Тому на базі держарбітражів – органів, які функціонували в структурі виконавчої влади в умовах панування командно-адміністративної системи - були створені органи спеціалізованого правосуддя, арбітражні суди, які отримали гарантії незалежності та почали здійснювати судочинство, керуючись принципами, притаманними судовій гілці влади.

Недооцінювати значення держарбітражів не можна. Саме вони напрацювали досвід, на основі якого пройшло створення арбітражних судів та формування нормативної бази для їх функціонування.

Окремо варто зазначити, що вирішення спорів, пов’язаних з питаннями банкрутства, здійснювалося практично за відсутності законодавчої бази щодо цього нового виду правовідносин. Досвід та головні концептуальні чинники в справах про банкрутство набувалися у процесі їх розгляду упродовж багатьох років.

Чимало раціональних аспектів роботи держарбітражів було запозичено при формуванні господарських судів. 

Господарський суд Дніпропетровської області протягом всього часу своєї діяльності враховує історичний досвід, переймає позитивні приклади та намагається уникнути помилок.

В суді постійно впроваджуються  технічні нововведення, які є не просто даниною моді, адже господарський процес потребує максимальної оперативності задля уникнення гальмування економічних процесів, яке здатне зашкодити не лише сторонам по справі, але й суспільству в цілому.

На сьогоднішній день господарський суд укомплектований досвідченими та високопрофесійними кадрами. Всі роки проводилась і проводиться велика робота по підвищенню їх кваліфікації. Це стосується не тільки суддів, яким доводиться бути економістами, фінансистами, екологами, будівельниками, але й працівників апарату суду.

Кожен, хто працює в господарському суді Дніпропетровської області (будь це суддя чи працівник апарату суду) усвідомлює, що без тісної співпраці кожної окремої ланки очікувати продуктивних результатів не варто.

Підтвердженням наведених слів є заслужене місце в трійці лідерів в системі господарських судів України за обсягом розглянутих спорів.

До того ж, тільки за 2014 рік та дев’ять місяців 2015 року загальна сума судового збору, сплачена заявниками до державного бюджету, становить понад 90 млн. грн.

Для підвищення якості судочинства, в господарському суді постійно здійснюється узагальнення судової практики та надаються пропозиції щодо вдосконалення законодавства.

З метою формування у суспільстві позитивного іміджу судової влади, зміцнення громадської довіри до судів та суддів, підвищення доступності правосуддя, господарським судом Дніпропетровської області здійснюються заходи, спрямовані на зростання довіри до судової системи.   

Одним із пріоритетних напрямків своєї роботи господарський суд Дніпропетровської області вважає розвиток та вдосконалення комунікації з громадськістю, в зв’язку з чим, судом організовуються дні відкритих дверей, проводяться круглі столи з обговорення проблемних питань застосування законодавства, здійснюється анкетне опитування відвідувачів суду тощо.

Громадськість має можливість постійно отримувати інформацію про діяльність суду через офіційний веб-сайт суду (http://dp.arbitr.gov.ua) та у всесвітній соціальній мережі Facebook.

На останок хочеться додати, що господарський суд Дніпропетровської області, як одна з ланок системи господарських судів України, залишається надійною складовою механізму, яка сприяє утвердженню верховенства закону в економічних відносинах.