Господарським судом Дніпропетровської області стягнуто до державного бюджету штраф та пеню, що складають суму понад 28 млн. грн.

У грудні 2016 року Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю 14 067 786,00 грн. штрафу та 14 067 786,00 грн. пені (справа №904/11903/16).

Під час розгляду справи господарським судом встановлено, що 29.12.2015 Антимонопольним комітетом України було прийнято рішення «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу».

Вказаним рішенням Антимонопольного комітету України визнано дії товариства з обмеженою відповідальністю порушенням, передбаченим ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

Вказані дії полягали у розміщенні на етикетках продукції неправдивої інформації про вид продукції, внаслідок обраного способу викладення, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання продукції одного із суб’єктів господарювання.

Антимонопольним комітетом України на товариство з обмеженою відповідальністю було накладено штраф у розмірі 14 067 786,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Матеріалами справи встановлено, що рішення Антимонопольного комітету України було отримано уповноваженим представником відповідача 29.01.2016, а тому кінцевим строком сплати штрафу є 29.03.2016.

Протягом п’яти днів з дня сплати штрафу суб’єкт господарювання зобов’язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (ч.8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Разом з цим, статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Як доказів сплати штрафу, так і доказів оскарження та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2015 до матеріалів справи надано не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 14 067 786,00 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем штраф сплачено не було, Антимонопольний комітет України нарахував пеню за кожний день прострочення сплати штрафу в розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Сума нарахованої пені перевищувала суму штрафу, в зв’язку з цим, позивачем було враховано ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», згідно якої розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Отже, позивачем була заявлена до стягнення з відповідача пеня в сумі 14 067 786,00 грн.

Перевіривши правильність розрахунку пені та період, за який вона була нарахована, суд визнав вимоги щодо її стягнення обґрунтованими.

Враховуючи встановлені обставини справи, 13.02.2017 Господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення у справі №904/11903/16, яким задовольнив позовні вимоги у повному обсязі та стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 14 067 786,00 грн. та пеню у сумі 14 067 786,00 грн.

Вказане рішення господарського суду було оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

В зв’язку з тим, що судом апеляційної інстанції апеляційні скарги відповідача були повернуті з підстав порушення вимог щодо їх оформлення (ст. 97 Господарського процесуального кодексу України), рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2017 по справі №904/11903/16 є таким, що набрало законної сили.

Також, у наведеній справі відповідачем була подана заява про розстрочку виконання рішення суду від 13.02.2017, в задоволенні якої суд відмовив, оскільки відповідач не навів обґрунтованих доводів та не надав належних доказів, які б могли бути підставою для надання розстрочки, та не довів наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.